Портрети сучасної інтелігенції
Новий осінній дроп репрезентує традиційні українські орнаменти та елементи вбрання у поєднанні зі стилістикою класичного костюма, що давно та природно адаптований у наше життя.
Представлені моделі: вишиті жакети, вишиті жилетки, вишиті брюки з запаскою та вишиті спідниці на запах.
Коли ми говоримо про український традиційний одяг то часто посилаємось на спадщину українських сіл, але інтелігенція з міст не лише носила українські сорочки, а і намагалися зберегти це культурне надбання. Про це свідчить праця Ольги Косач, відомої української письменниці та публіцистки, сестри Михайла Драгоманова та матері Лесі Українки. Її книга «Український народний орнамент» (1876, друге видання 1879) де вона зафіксувала прадавні самобутні взори та започаткувала вивчення української орнаментики. Так само ні для кого не дивина, що Іван Франко постійно вбирався у вишиванки.
Місто тяжіє до культурних традицій пращурів та переосмислення їх досвіду.
Новий дроп є яскравим прикладом, як гармонійно традиція може виглядати в урбаністичних пейзажах міста і побуті багатозадачності, де нас точно “зустрічають по одежі”.
Одяг можна вважати частиною невербального спілкування, повідомленням соціуму про наші цінності, уподобання, спосіб життя та позицію. За допомогою одягу ми обираємо, що хочемо повідомити іншим про себе.
Притуляючись до улюбленого міста, але повертаючись до особливостей дропу:
Червона вишивка на чорному, а саме вишиті зірочки створювалась на основі київського орнаменту.
Нова сорочка та вовняна сукня мають елементи сокальської вишивки
А при створенні цього костюму ми посилались на зразок вишивки вбрання українок, що були в засланні в таборах
Нам подобається, що нові вироби несуть в собі історію орнаментів та лаконічно поєднуються зі стриманим та суворим костюмним стилем.
Таким чином поєднуючи в собі такі любі нам: села і міста.
Місця зародження наших традицій, культури, бабусь та дідусів, дитинства, спогадів про наше дорослішання зі становленням, формуванням та голосом ідентичності.