Проєкт «Любість гуцулска» — про атмосферу гуцульщини,її людей та унікальні вироби, що пасуватимуть Різдву у вас вдома.
«Любість гуцулска» — це назва розділу поетичної збірки сучасного гуцульського поета Василя Зеленчука. Ці мелодійні сплетіння літер і поезія мовою гір надихнули нас назвати так зимово-Різдвяну колекцію, яку ми присвятили регіону, де найбільше збереглася традиція колядування і святкування Різдва. Саме про поетів говорять, що вони намагаються з’єднувати усю красу. Так само і ми, пішовши за слідами поетів спробували з’єднати кольорові ниточки між селами, враженнями та створеними для вас виробами.
З кожним роком все більш відомою для людей стає церква у селі Криворівня, адже звідти починається величезне різдвяне дійство – коляда, котра триває майже тиждень. Навколо цього дійства існує безліч нюансів та правил, що добре відомі місцевим мешканцям – наприклад, послідовність коляд, що потрібно співати за столом і не тільки.
Колядники співають й біля хат, де ніхто не живе і говорять, що це для того, аби там відродилось життя.
Ми були вражені тим, наскільки сильно криворівнянці та криворівнянки плекають традиції навколо найбільшого зимового свята і для створення нової колекції занурились у дослідження цієї місцевості
Так ми відправились в Івано-Франківську область, район Верховини, охопивши сусідні села та маленькі міста: Криворівню, Замагору, Снідавку та Косів.
У Верховині в музеї Гуцульщини ми знайшли сорочку виготовлену Шекеряк Параскою у 1958 році в селі Замагора.
Поспілкувавшись зі співробітницями ми вирішили зробити реконструкцію цієї сорочки. Пані Галина з музею поділилася:
“А пташки вишивалися лише як оберіг для людини, котра має носити її. Якщо пара – жінка одружена, якщо одна – незаміжня… Так само й на чоловічих сорочках. А бувало, що не тільки пташки вишивали… Це й тваринки могли бути або рік народження, дерево роду і не тільки”
У цьому виробі збережена стилістика майстрині, що вишивала сорочку більше ніж 60 років тому
Старовинні речі мають зберігатися у музеях і метод реконструкції є правильною і хорошою можливістю не знищувати старовину, а продовжити її в майбутньому.
Гуцульщина відома своїм килимарством, тож ми не могли не надихнутись притаманним регіону видом прикладного мистецтва і створили вишиті серветки та передник за мотивами гуцульського килима.
Референсом стала робота “Деревця” автора Петра Холодного, 1930рр, спілка “Гуцульське мистецтво”, м. Косів Також до виробів ми додали традиційну гуцульську вишивку. Вироби прикрашені торочками ручної роботи, щоб наблизити вигляд аксесуарів до автентичного гуцульського килима.
Родина з пташкою. Майстри з Косова
Як розповідала нам Діана, на Гуцульщині дуже багато талановитих людей. Кожен в селі щось майструє, співає, грає або будує.
У Косові є родина яка не в першому поколінні працює з деревом. Виготовляють хрести та прикраси. Богдан та Оля Стринадюки — у себе вдома займаються мистецтвом: малюють, вирізають та втілюють свої ідеї у маленькій кімнатці на другому поверсі. Де за нашими відчуттями дуже багато творчого простору.
Богдан та Оля спеціально для нашого бренду розробили дерев’яну прикрасу пташку. Це та сама пташка, що вишита на сорочці виготовленій Шекеряк Параскою у 1958 році в селі Замагора. У такому новому об’ємі та формі почала відроджуватись стара річ.
“…Щєзник виспівує дивну мелодію в скалах,
Бартка невидима творит плаями дива.” — читаємо ми у віршах Василя Зеленчука і бажаємо вам справжніх гуцульських див на Різдво.
Пташечки очікуємо з майстерні, в продажу з 15 грудня.
Вогник Криворівні
В Криворівні ми познайомились із майстринею Анною Зеленчук, що виготовляє традиційні гуцульські свічки для односельчан. Вироби такі ж яскраві та насичені, як притаманно цій місцевості.